Сакральне місце Землі – давнє святилище Кам’яна Могила.
Під безмежною блакиттю небесного склепіння чітко вирізняються заокруглені обриси величезної кам`яної гори, схожої на могильний насип. Це – Кам`яна Могила – державний історико-археологічний заповідник, розташований під Мелітополем у Запорізькій області. Периметр цієї гори – майже 3 кілометри, її висота сягає 12 метрів.
Близько 3 тисяч каменів різних розмірів, гроти, впадини, тріщини Кам`яної Могили разюче нагадують будову людського мозку.
Кам’яна Могила утворилася на місці величезного древнього гейзера чи грязьового вулкану, який припинив свою діяльність близько 5 млн. років тому. Його жерло забите своєрідною пробкою із спресованого і закам’янілого за мільйони років піску. Під дією сонця, вітру і води кам’яний масив почав розпадатися на окремі частини, всередині утворилися пустоти, схожі на бджолині стільники. У теперішньому вигляді Кам’яна Могила значною мірою втратила давню велич. Але й та частина, що збереглася дотепер, вражає своєю грандіозністю.
Відомий український археолог Юрій Шилов стверджує, що Кам’яна Могила відзначається особливою енергетикою. На поверхні Землі виходи такої енергії фіксуються аерофотозйомкою у вигляді кілець. Геологи і геофізики називають їх мантійними каналами і вважають, що вони «висвердлюються» свого роду завихреннями у гравітаційному полі, що йде від Сонця до планет. Аерофотознімки, які Шилову вдалося отримати в Центральному архіві США у Вашингтоні, показують на місці Кам’яної Могили циркульне правильне коло діаметром близько 200 метрів. Прилади підтверджують наявність потужної енергетики, відеоапаратура часто ламається, поводить себе дуже дивно – сама вмикається і вимикається. Люди ж, які перебувають поблизу гори, переповнюються особливими відчуттями радості і блаженства.
Кам’яна Могила давно приваблює до себе дослідників. Перші повідомлення про цю пам’ятку датуються 1778 роком. Наприкінці XIX століття археолог М. Веселовський виявив в одному з гротів таємничі знаки, але не надав їм особливого значення. Лише через піввіку українські вчені звернулися до написів і малюнків Кам’яної Могили, їх вивченням у різний час займалися археологи О. Бадер, М. Рудинський, В. Даниленко, В. Гладилін, Б. Михайлов. Славної пам’яті Борис Михайлов, коли був директором державного музею-заповідника «Кам’яна Могила», впродовж ряду років провів величезну копітку роботу з дослідження написів Кам’яної Могили, уточнення копій, виконаних його попередниками, збереження-консервації гротів і печер, які становлять величезну історичну цінність. Результатом 30-річної праці Б. Михайлова стали підготовлені ним книги-дослідження, а також фотоальбом «Кам’яна Могила – світова пам’ятка древньої культури в Україні», що вийшов друком восени 2003 року. У фотоальбомі вміщено знімки написів і малюнків, яким понад 10 тисяч років.
Спроби археологів прочитати виявлені ними написи наштовхувалися на відсутність глибоких знань з таких древніх мов, як шумерська і єгипетська, що могли пролити світло на таємниці древнього письма жерців Кам’яної Могили. У липні 1994 року на запрошення Юрія Шилова до заповідника прибув Анатолій Георгійович Кифішин – один із небагатьох у колишньому СРСР шумерологів. Впродовж кількох десятиліть учений зумів досконало вивчити мову й культуру шумерів. Повірити в те, що в Україні знаходиться протошумерський релігійний центр і збереглися прадавні шумерські знаки, Кифішину було дуже важко: «Шумери – й Україна? Хіба міг бути між ними зв’язок? Що тут могли робити мої чорнобороді й чорноокі герої, творці однієї з найвеличніших цивілізацій світу, носії найдревнішого відомого письма?»
Несподівано для себе в музеї, розміщеному на території заповідника, Кифішин дуже швидко зміг прочитати напис на одному з планшетів, що являв собою копію знаків з грота Кам’яної Могили. Вражений тим, що йому вдалося так легко зрозуміти перший же напис, Кифішин взявся за дешифрування письма, знайденого на Кам’яній Могилі. Результатом напруженої кількарічної праці вченого стало видання капітального дослідження під назвою «Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ -ІІІ тыс. до н. е.». Книгу було представлено на суд вчених і громадськості восени 2001 року, і вона викликала суперечливу реакцію – від палкої підтримки до замовчування і нападок.
Усього дослідниками було виявлено 62 печери та 160 кам’яних табличок з письменами. Як стверджує Анатолій Кифішин, йому вдалося розшифрувати написи на 40 панно й 16 табличках. Вчений дійшов висновку, що піктограми Кам’яної Могили є протошумерськими, а сама вона протягом тисячоліть виконувала роль духовно-релігійного центру.
